facebook youtube

Українці такі сильні на спринтерській дистанції, й такі слабкі у марафоні. Готові загинути за свою честь і свободу в часи максимальної загрози, але не в змозі, маючи власну державу й землю, зберегти і примножити її багатства.

Звинувачуємо владу? А хто її вибирав - не ми? Хто йшов на виборчу дільницю, тикаючи пальцем на першу згадану назву? Хто піддається дурним обіцянкам? Для кого дивитися на сотні вилизаних передвиборчих банерів приємніше ніж голодним бездомним в очі? Чому ми згодні на те, щоб двадцять п'ять років вибирати найменше зло?

Що заважає нам збудувати свою силу, завоювати підтримку і перемогти? Заздрість і гординя... невігластво і пихатість. Щирі і відважні не довіряють одне одному, мудрі ділять посади, ми всі виторговуємо для себе найкраще. Поступово навіть найчесніший в цій системі стає корупціонером.

Нас довгі роки сварили між собою, але народжуються нові герої і нові народні повстання намагаються стати «революціями», хоча, якщо й стають, то лише паркетно-килимними. От так і живемо: від «революції до революції». Що далі? Чергові вибори, чергова крупа і ті ж обличчя у Раді?

Брудний образ української політики глибоко закоренився в свідомості громадян. Підкупи, хабарництво, зради, бійки й яйцежбурляння. Верховна Рада нагадує не то цирк, не то витверезник. «Лідери», які під час трагічних подій на Майдані замість того, щоб взяти на себе відповідальність і повести людей, випивали разом з Януковичем, за 20 хвилин після чого розповідаючи про «кулю в лоб». «Незалежні» ЗМІ, які готові за подачки полити грязюкою будь яку нову ініціативу, яка претендує на те, щоб змінити старі порядки. Показові слідства над тими, хто не захотів ділитися награбованим. Ілюзія життя «по-новому», без жодної завершеної реформи, з тарифами, що більше заробітної платні, злиднями і подачками від держави у вигляді «субсидії», щоб не влаштовували маршів по Банковій і не заважали перерозподіляти награбоване. Схеми, напрацьовані за часів Януковича, діють навіть ефективніше ніж раніше. Коли без таблеток проти нудоти неможливо дивитися новини, на яких політики всім серцем переживають за виживання простого люду. В умовах, коли, здається, верхи забули що таке мораль, нація вимагає свіжої крові, люстрації й повного перезавантаження влади.

Однак, спроби відбілити українську політику, сформувати фінансово прозору, відкриту і чесну партію вселяють надію. 9 липня 2016 року у «Холі чемпіонів» НСК «Олімпійський» відбувся з'їзд політичної партії Демократичний Альянс.

zyvuchy nadieju2

Тут зібралися борці, нескорені мрійники, які вірять в те, що систему можна здолати, дати людям можливість дихати вільно, вийти з кріпосного стану, ставши власниками свого життя. Безстрашна молодь, рушійна сила «Революції гідності» об'єднується в політичну силу й закликає до єднання усіх, хто має моральне право на владу. Які шанси у цієї маленької партії, яка фінансується виключно за членські внески і кошти пожертвувань простих громадян вижити в океані з олігархічними клановими політичними акулами? За всіма підводними водами переговорів, компромісів, розчарувань і прагнень, ДемАльянсу вдалося стати кристалізуючою силою об'єднання реформаторських сил. Черговий крок зроблено. До складу партії увійшли гідні народні депутати, представники аналітичних центрів, громадських організації, благодійних фондів й інших неурядових організацій.

Чи зможе партія, яка сама вийшла з громадянського суспільства, яка створюється знизу, не будучи проектом окремих осіб, об'єднати різні середовища, пробудити до дії аполітичні й розчаровані народні маси, покаже час. Немає нічого практичнішого, ніж мрія, яка надихає. Чи вміють ці мрійники досягати результату, ми побачимо вже скоро.

Поки ми не віримо самі в себе, живучи від зарплати до аптеки, не довіряючи сусіду і грабуючи у держави, ми приречені на провал. Та й народ, який будує свою реальність на трупах минулого, майбутнього немає.

І все ж, Сліпі прозріють і з кожним новим постанням, з кожним новим рухом, таких стає все більше. Прийшов час брати відповідальність на себе! Кожен наш крок - це крок у майбутнє країни!