Після довготривалого лікування пораненої ноги боєць Олександр Чуб об'їхав велосипедом 10 тисяч кілометрів.
ГСУ представляє інтерв'ю незламного вітчизняного кіборга з Каріною Дорошенко.
Уміти не здаватися. 29-річний боєць Олександр Чуб із початком війни воював у Нацгвардії, а пізніше в ДУК ПС. 5 жовтня 2014 року отримав в ДАПі поранення ноги. «Хотів себе добивати, щоби не стати комусь тягарем», - думав у перші секунди боєць. Кінцівка була жива. Попереду кілька операцій, ускладнення, місяці лікувань і багато розчарувань. Сьогодні, з титановою пластиною в нозі, Олександр проїхав велосипедом десятки тисяч кілометрів, ходив на байдарках і не зупиняється на досягнутому. Головне – внутрішня перемога.
Під час оборони Донецького аеропорту було знято фільм «Добровольці божої чоти». Режисери Леонід Кантер та Іван Ясній у 2015 році поїхали з документальною картиною до США на кінофестиваль. До знімальної групи приєднався і Олександр Чуб, один із учасників фільму.
- Коли сідав у Борисполі в літак, подумав, що вже зима починається. Я вже ніби ходжу, але не встиг покататися. Вирішив, що хоч там покатаюсь. Під час туру радився, як краще організувати мандрівку. Вирішив, що краще почати з Лос-Анжелеса.
Льоня (Леонід Кантер – прим. авт.) з Іваном (Іван Ясній – прим. авт.) були у Мексиці на кінофестивалі. Фазан (боєць, який супроводжував режисерів у ДАПі – прим. авт.) був у штатах у той час. І зустрілися всі вчотирьох ми аж у Сіетлі, де був перший показ. Далі близько 15 міст. Спочатку я був експонатом фільму, а потім поїхав по штатах сам показувати кіно на запрошення громад. Перші покази – у Маямі і Кі-Весті. Льоня все казав: «Ти маєш визначити точку». А в мене як? «Їду на Південь».
Мав стартувати з Лос-Анжелеса, але потім показ у Флориді напланувався, тому стартував звідти. Шлях прокладався у процесі. Про мене в штатах дізнавалися. Запрошували. Не завжди по дорозі все було. Різні широти, то і сніг, і тепло були за три з половиною місяці подорожі. Трьохтисячники дорогою в Денвері – краса. З Денвера до Куніци два тижні через гори, каньйонами покрутився. Ще Коларові острови. Потім в Темпу. Там з алігаторами в болотах спілкувався. В Орландо Різдво зустрів. Ще в Кі-Весті познайомився з одним чуваком. Порадив заїхати в Норз-Порт. Типовий волиняка. У дворі в нього все росте. Вулики стоять. Пасіка – моя нереалізована мрія.
10 тисяч км проїхав. Велосипед при моїй травмі – ідеально. Фізиці довелося під психологію підлаштовуватися. Є ті, хто не витримують психологічно, а не фізично. Великі дороги починаються з першого кроку, правильно? Їхав, куди очі дивляться.
На шляху зустрічалися різні ситуації. Пробите колесо у зливу, а мав їхати на баржу в Комічікон. Мені пропонували зустріти в Карабелло. Не прийняв допомогу, бо звик віддавати, але не брати. Ще після поранення сприймаю все служінням. Водій пропонував підвезти. Я відмовився, думав, що йому в інший бік, а той, виявляється, розвертався, коли мене побачив. З ним вже на місці перетнулися.
Життя дає уроки, а я вперто не хочу вчитися. Трапляються гарні вчителі. Що виношу з уроків? Треба вперто їхати далі. Проїхав зі Флориди до Санта Барбари. Весь південь штатів. Зрозумів, що в Техасі люди спокійні і доброзичливі, бо до зубів озброєні. Одне із підтверджень того, що зброю треба легалізувати в Україні. У Техасі чи не найменший рівень злочинності і рівень поваги, а у Флориді зброя заборонена, то кидаються одне на одного. Як побудувати суспільство, де один не пригноблює іншого? Самодисципліна: ти знаєш, що в нього є зброя. Те, що дає наше суспільство: бити не можна, а ображати – будь ласка. Якби знав, що отримає за слова, то не ліз би. Купують зброю ті, хто хочуть захистити домівку. У нас же показують психопатів, що саме такі і будуть бігати зі зброєю.
Про ногу говорити не хочу, бо вона ніколи не стане такою, як була. Я вдячний лікарю Сергію Гаріяну (завідувач ортопедичного відділу Тернопільської лікарні – прим. авт.), який склав її нарешті правильно, по кісточках. Велосипед і фізичні навантаження – спосіб повернення в цивільне життя з війни. Не можу і не хочу стояти на місці. Після повернення до України сплавлявся по Десні. На сплав з Батурина до Києва пішло два тижні.
Плани та мрії? Хочу розвивати велотуризм в Україні. Мої друзі з Ride Bike підтримали дуже, коли їздив Америкою. Справжня онлайн-підтримка. Хочу, аби люди зрозуміли, що велосипед – це свобода. Проходжу курси реабілітації військових, щоби потім допомагати іншим повернутися в мирне життя.
Фото надані Олександром Чубом
