Основними складниками «гібридної війни», розв'язаної Російською Федерацією в Україні, є прихована військова агресія, а також інформаційна та економічна війни. Крім того, РФ відкрила проти України додатковий фронт у кіберпросторі.

Швидкий розвиток інформаційних технологій, що спостерігається останніми десятиріччями є властивим для сучасних глобалізаційних процесів. Використання ІТ та мережі Інтернет у діяльності державних і бізнес-організацій, відомств і міністерств стало повсякденним. Однак, розвиток ІТ, попри безліч переваг, має свої недоліки. Зокрема, будь-які структури, які використовують веб-сервіси у своїй роботі, можуть стати об'єктами кібертероризму.

Російські кібервійська

Подібно до ситуації на військовому фронті, війну в кіберпросторі першими розв'язали російські спецслужби. За повідомленням СБУ, реалізацією злочинних намірів Кремля в українській частині «світової павутини» займаються співробітники 18-го спеціального центру ФСБ РФ. Центр працює як спеціальна установа, де цілодобово майже 1,5 тис. співробітників штурмують закордонні веб-сайти. До того ж, на кібератаках спеціалізується Центр інформаційного протиборства (Новочеркаськ, Росія) та Центр інформаційної протидії Південного військового округу Збройних сил РФ.

Кібератаки РФ в Україні

Російські служби, які тісно пов'язані із міжнародними хакерськими угрупуваннями, почали втручатися в роботу українських веб-ресурсів із квітня 2014 р. За словами керівника Служби з питань інформаційної безпеки Апарату РНБО Валентина Петрова, однією із перших атак, вчинених на замовлення Кремля, було втручання в роботу Центральної виборчої комісії під час дострокових президентських виборів 2014 р. Він пояснював, що завдяки кібератаці мали бути підтасовані результати волевиявлення громадян України, таким чином, щоб наступної доби вся країна дізналася, що переможцем виборів став не Петро Порошенко, а лідер право-радикальної партії. Ці результати повинні були підтвердити пропагандистські тези РФ.

Серед замовних РФ кібератак спеціалісти називають також напади хакерів під трендом «КіберБеркуту». Основними об'єктами атак цього угрупування були сайти українських державних установ та електроні скриньки проукраїнських політичних партій. Серед найбільш відомих акцій «КіберБеркуту» варто згадати такі: блокування телефонів стільникового зв'язку членів уряду України, блокування роботи сайту МВС та Генеральної прокуратури України, злом електронної пошти І. В. Коломойського, публікація листування Авакова.

Згадаймо, що у 2014 – 2015 рр. потужні DDoS-атаки (напади на комп'ютерний ресурс з метою зробити його недоступним для користувачів) були вчинені на сайти Верховної Ради України, Кабінет міністрів України, адміністрації Президента України. Вони завадили своєчасній публікації законів. Попри те, що сайти на декілька годин виходили із роботи, команди реагування на надзвичайні комп'ютерні ситуації Державного центру захисту інформаційних телекомунікаційних систем швидко приводили ресурси в оптимальний стан. Запорукою цього був серйозний захист серверів.

Додамо, що за підтримки ФБР було встановлено, що «віялові відключення» електроенергії в Україні на початку 2015 р. були справою рук російських хакерів. Про це говодять дані презентації міністра енергетики США Елізабет Шервуд-Рендалл 12 лютого того ж року. Вона зазначала, що це була перша у своєму роді хакерська атака на цивільні об'єкти. Хакери атакували шість різних енергокомпаній одночасно, використовуючи шкідливу програму, потужнішу, ніж так званий вірус BlackEnergy, який уже застосовували раніше під час кібератак на промислові системи.

Таким чином, від початку «гібридної війни» українські веб-ресурси залишаються практично беззахисними перед російськими хакерами, оскільки Україна не має своїх «кібервійськ». Перш за все, це пов'язано із тим, що подібна хакерська діяльність у цивілізованому суспільстві прирівняна до злочинної, а кібератаки на іноземні веб-ресурси у сучасному технологічнологічному світі рівняються до збройного нападу.

Формування віртуальних військ України

Подібно до ситуації на сході України, де найвагомішу підтримку військовим надавали волонтери, першими вступили в боротьбу із російськими злочинними «кібервійськами» небайдужі українські волонтери-хакери. Зокрема, з літа 2014 р. бере початок волонтерських рух українських програмістів «Українські кібервійська» (УКВ), засновником якого є Євген Докукін. На серпень 2016 р. він і його колеги заблокували 163 сайти, які носили інформаційну небезпеку для України; завдали фінансових збитків особам, які фінансували тероризм на сході України, закривши їх рахунки. Загальна сума на яких становила більше 2 млн $. Союзником УКВ у боротьбі з ворожими «кіберсолдатами» виступили активісти із групи «КіберОборона», яка також почала діяти із літа 2014 р.

Незаконне блокування державних веб-ресурсів довели необхідність встановлення покарання за акти кібертероризму. Так, наприкінці липня 2015 р. у Верховній Раді групою народних депутатів внесено проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за кібертероризм», однак наразі його ще не прийняли.

Загроза, яку несуть кібератаки, врешті-решт, змусили Президента України Петра Порошенка 7 червня цього року підписати Указ «Про Національний координаційний центр кібербезпеки», яким було затверджено його положення. Проте після серії кібератак на банківську систему України у середині грудня, керівник центру Турчинов заявив, що для фінансування органу у цьому році не було виділено жодної копійки.

На думку ГСУ, «кібервійна» між РФ та Україною носить латентний характер і не перейшла в активну фазу. Разом із тим, Україна відверто програє кіберпротистояння, оскільки реальні віртуальні війська лише формуються, тоді як ворог має декілька центрів, які не цураються нахабно атакувати. Наразі, Україна лише відбиває атаки і лагодить пошкоджені веб-ресурси, але сама не атакує. У подальшому цю «традицію» конче потрібно ламати.